Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" лютого 2016 р. м.Київ К/800/33561/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Зайця В.С.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Державної екологічної інспекції в Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2015 року

у справі №813/330/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства «Ірокс»

до Державної екологічної інспекції у Львівській області

про визнання протиправними дій та скасування вимог, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2014 року Приватне акціонерне товариство «Ірокс» звернулось до суду з позовом до Державної екологічної інспекції у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування вимог.

Товариство просило суд:

- визнати протиправними дій Державної екологічної служби у Львівської області по складанню та направленню на адресу ПрАТ «ІРОКС» - претензій №1094 та №1095 від 06 грудня 2013 року по складанню розрахунків розміру шкоди від 04 грудня 2013 року до претензій №1094 та №1095 від 06 грудня 2013 року;

- визнати протиправними та скасувати вимоги Державної екологічної служби у Львівської області, викладених у формі претензій №1094 та №1095 від 06 грудня 2013 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2015 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано претензії №1094 та №1095 від 06 грудня 2013 року винесені Державною екологічною інспекцією у Львівській області. У решті позовних вимог відмовлено.

Обґрунтовуючи свою правову позицію в частині задоволення позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що відповідачем проведено обстеження земельної ділянки за адресою м.Львів, вул. Шевченка, 418 та зазначено, що така перебуває у користуванні ПрАТ «Ірокс», проте відповідачем в порушення вимог Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного, затвердженого Наказом Міністерством охорони навколишнього природного середовища від 10.09.2008 №464, не зазначено документу на підставі якого інспектором зроблено такий висновок. Відповідач при встановленні належності ділянок позивачу, на яких здійснювалася перевірка, покликався на лист ПрАТ «Ірокс». Однак, з цього листа неможливо встановити які саме ділянки за адресою м. Львів, вул. Шевченка, 418 належать позивачу. Крім цього такий лист не може слугувати належним документом, що підтверджує право користування чи власності земельної ділянки.

Відмовляючи в задоволенні в частині позовних вимог, суди попередніх інстанцій мотивували своє рішення тим, що позивачем не доведено, а судом не встановлено порушення його прав у діях відповідача щодо складання та направлення претензій.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна екологічна інспекція в Львівській області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить вищезазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Приватне акціонерне товариство «Ірокс» направило на адресу Вищого адміністративного суду України письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких просило залишити касаційну скаргу без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2015 року у справі №813/330/13-а - без змін.

Враховуючи неприбуття в судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце касаційного розгляду, справу розглянуто в порядку письмового провадження, що передбачено пунктом 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною екологічною інспекцією у Львівській області відповідно до наказу про проведення планових перевірок від 12 листопада 2013 року за № 775-і/п та направлення на перевірку №2375 проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ПрАТ «Ірокс».

За наслідками проведення перевірки працівниками Державної екологічної інспекції у Львівській області складено акти обстеження від 20 листопада 2013 року та акт №2375/06/1990 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, в яких зафіксовано порушення вимог законодавства, виявлені під час заходу державного нагляду (контролю).

06 грудня 2013 року Державною екологічною інспекцією у Львівській області винесено ПрАТ «Ірокс» претензії №1094 та №1095 про добровільне відшкодування збитків з розрахунками розміру шкоди.

Державна екологічна інспекція у Львівській області у претензіях №1094 та №1095 від 06 грудня 2013 року зазначає що ПрАТ «Ірокс» порушив вимоги природоохоронного законодавства, а саме, здійснив засмічення земельної ділянки за адресою: м.Львів, вул.Шевченка, 418, що є порушенням статтей 96, 164 Земельного кодексу України та статті 35 Закону України «Про охорону земель».

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

За змістом пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києва та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04 листопада 2011 року №429 (далі - Положення №429), Державна екологічна інспекція в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Держекоінспекція) є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковується. Повноваження Держекоінспекції поширюються на територію відповідної області.

Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про використання та охорону земель із здійснення заходів із запобігання забрудненню (засміченню) земель хімічними і радіоактивними речовинами, відходами, стічними водами та додержання екологічних нормативів з питань використання та охорони земель (Пункт 4.2 Положення №429).

У відповідності до 6.4, 6.11 та 6.17 Положення №429 Держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань має право: проводити перевірки з питань, що належать до її компетенції, видавати за їх результатами обов'язкові для виконання приписи, розпорядження; розраховувати розмір збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, та пред'являти претензії; вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

Виходячи з наведеного, Держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань має право пред'являти претензії та вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій вірно дійшли висновку що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Державної екологічної служби у Львівської області по складанню та направленню на адресу ПрАТ «Ірокс» - претензій № 1094 та № 1095 від 06. року 2013 року задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування претензій №1094 та №1095 від 06 грудня 2013 року про добровільне відшкодування збитків колегія суддів Вищого адміністративного суду зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 6.11 та 6.17 Положення №429, Держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань має право розраховувати розмір збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, та пред'являти претензії та вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, в порядку адміністративного судочинства розглядаються спори щодо законності рішень суб'єкта владних повноважень як нормативно-правових актів та правових актів індивідуальної дії.

Відповідно п.п.6.11 п.6 Положення №429, Держекоінспекція має право пред'являти претензії, а згідно п.п.6.17 п. Положення має право вживати у встановленому законом порядку заходи досудового врегулювання спорів.

Претензія є формою досудового врегулювання спорів.

Тому оскаржувані претензії Держекоінспекції направлялися позивачу для добровільного відшкодування заподіяних збитків, такі претензії не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не містять приписів обов'язкових до виконання та не породжують юридичних наслідків для позивача.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування вимог Державної екологічної інспекції у Львівській області №1094 та №1095 від 06 грудня 2013 року, викладених у формі претензій слід відмовити.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в частині позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування претензій, яке призвело до неправильного вирішення справи в цій частині позовних вимог.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Приймаючи до увагу те, що судами попередніх інстанцій зібрані всі необхідні докази у справі і вони не потребують додаткової перевірки, обставини справи з'ясовані повно та правильно, однак рішення першої та апеляційної інстанцій є помилковими в частині, прийнятими з неправильним застосуванням норм матеріального права, судова колегія приходить до висновку про необхідність часткового скасування рішень з відмовою в задоволенні позову в цій частині.

В решті судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтею 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції в Львівській області - задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2015 року у справі №813/330/13-а скасувати в частині визнання протиправними та скасування претензій №1094 та №1095 від 06 грудня 2013 року винесені Державною екологічною інспекцією у Львівській області.

В задоволенні позову в цій частині відмовити.

В іншій частині Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2015 року у справі №813/330/13-а - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і може переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: